Модерн архітектура – Різновиди модернізму. Модерн, модернізм, постмодернізм в архітектурі — Підручник з Мистецтва. 9 клас. Назаренко

Модернізм (архітектура) — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Моде́рна архітекту́ра або архітектура модернізму — термін, що узагальнює в собі декілька течій, стилів в архітектурі, які виникли у 20 столітті та намагалися привнести в архітектуру риси стрімкого технологічного розвитку. Також самостійно може вважатися архітектурним стилем. Модернізм був одним з переважних стилів архітектури 20 сторіччя та зберігає свої позиції у 21 столітті.

Історія та перелік модерних стилів[ред. | ред. код]

Модерна архітектура виникає з початком 20 століття. Її виникненню сприяв розвиток використання в будівництві бетону, металу та їх поєднанню — залізобетону. Початковий модернізм базувався на принципу «форма прямує за функцією», тобто результат дизайну повинен служити меті споруди. Нижче додані деякі течії модернізму, розміщені в хронологічному порядку їх виникнення.

Стилі авангардизму[ред. | ред. код]

Стилі авангардизму — виникли на початку 20 століття, були особливо популярними у міжвоєнний період (20-і та 30-ті роки). Їм була притаманна відмова від канонів попередніх епох, радикальний пошук нових форм.

• Конструктивізм — авангардистський стиль, що отримав розвиток у 1920-х — на початку 1930-х років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду. Особливо популярним був у СРСР та країнах центральної Європи. Але був також і на заході, проте там він відоміший під назвою функціоналізм — іноді ці стилі поєднують^[1], іноді вважають незалежними один від одного, але через подібність розмежувати їх буває складно^[2].

• Функціоналізм — є одночасно принципом модернізму та окремим його стилем (іноді функціоналізм не вважають окремим стилем, а лише видом конструктивізму^[3]). Його кредо — практичність кожної архітектурної деталі. Кожний елемент повинен мати свою функцію, а якщо він її не має і служить тільки для прикраси — він не потрібен. Функціоналізм використовує переважно прямокутні форми, вікна маленьких розмірів, популярним є скління у вигляді суцільних горизонтальних стрічок. Від конструктивізму його відрізняє візуальна сегментованість та відсутність монолітності будівлі.

• Футуризм — напрямок авангарду, який пропагував культ індивідуалізму, антиісторизму, відкидав загальноприйняті мистецькі норми. Йому притаманні довгі динамічні лінії, що вказують на швидкість, рух. На початку 20 століття був популярним в Італії та СРСР, зараз широко поширений у світі.

• Кубізм — напрямок, що існував насамперед у Чехії в 1910-1930-х роках. Його рисами були гострі, сформовані прямими лініями, фасади. Рисунки таких фасадів складали правильні фігури: прямокутники, трикутники, трапеції, ромби. При цьому кубізм зберігав симетрію та контури класичної архітектури, однак позбавляв її зайвого декору та надавав фасадові риси прямокутності^[4].

• Експресіонізм — найбільш незвичайний стиль авангардного модернізму. Виник у 20-роки ХХ віку в західній Європі, наприкінці ХХ століття в осучасненому вигляді (неоекспресіонізм) стає популярним у всьому світі. Для нього характерний відхід від прямування чітким геометричним формам, додавання формам природності та м’якості. Проте, на відміну від традиційного модерну, який теж використовує м’які природні лінії, експресіонізм перекручує звиклі форми, щоб досягти максимального емоційного ефекту. У мотивах стилю часто зустрічаються форми природи: гори, скелі, сталактити.

Прикладом сучасного експресіонізму є всесвітньо відома будівля Сіднейської опери.

Епоха синтезу модернізму з іншими стилями[ред. | ред. код]

На початку ХХ століття модернізм з’явився як повне протиставлення старим канонам та стилям. 20-і роки були роками його панування, проте ближче до 30-х років починається процес синтезу модернізму з класичними стилями. У другій половині 1930-х у СРСР та Третьому Рейху модернізм доволі швидко поступається монументальному класицизму та ампіру; у будинках 1930-х зустрічаються перехідні варіанти синтезу модернізму та класицизму (іноді для цієї архітектури виділяють термін постконструктивізм).

В той же час, насамперед у Франції та в Америці, стає популярним стиль Ар Деко — він поєднував машинні техногенні форми модернізму з традиційними органічними мотивами, насамперед модерну. У стилі Ар Деко збудовані відомі хмарочоси Америки Крайслер Білдінг (1928) та Емпайр-Стейт-Білдінг (1930), вплив стилю відчувається у радянських «сталінських висотках». Однак стиль використовувався і при будівництві невисотних будинків.

• Будинок на Пушкінській, 49 у Харкові є прикладом синтезу конструктивізму та класицизму

• Будинок в стилі Ар Деко в Парижі, 1928

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

Після Другої світової закінчується епоха класичного авангардного модернізму в архітектурі. Проте з’являються нові форми, а стилі першої половини ХХ століття отримують нове життя у зміненому вигляді.

• Бруталізм — поширення бруталізму почалося у 1950-і. Для стилю характерні масивність, відсутність обробки матеріалів фасаду або їх груба обробка (принцип «чесного матеріалу»). Будівлі бруталізму можуть мати декор, але також грубий та масивний (наприклад, гратчасті бетонні малюнки на фасаді). Форми будівель часто сміливі, популярний принцип формування будівлі кубічними або прямокутними блоками. Проте це необов’язково, брутальні будинки можуть мати і цільну форму.

Потужність конструкцій, сміливі великомасштабні композиції бруталізму є протиставленням легкості та приглаженості інтернаціонального стилю.

Бруталізм набув популярність в усьому світі. Найчастіше він використовується для адміністративних будівель.

• Інтернаціональний стиль — поширився одночасно з бруталізмом у 1950-і. Стиль вимагав відмови від національних культурних особливостей і всіляких різновидів історичного декору на користь прямих ліній та інших чистих геометричних форм, легких і гладких поверхонь зі скла і металу. Його стриманість та універсальність дозволили інтернаціональному стилю поширитися світом. Особливо популярний для офісних будівель та для архітектури хмарочосів.

• Мінімалізм — виник ще у 1920-1930-і, проте розквіт отримав у другій половині ХХ століття. Мінімалізм прагне опустити зайві деталі для досягнення простоти. Він використовує прості геометричні форми, однотонні кольори, може мати стриманий декор. Часто мінімалістичні будівлі мають кубічні форми. Перевага надається природним матеріалам, дереву, каменю, а також склу, хромованим деталям та високим технологіям.

Важливу роль грає постановка освітлення приміщень, популярними є великі вікна^[5].

Попри удавану легкість, мінімалізм є складним стилем: йому потрібно досягти відчуття затишку та досконалості якщо можливе використання мінімальних архітектурних інструментів. У наш час мінімалізм популярний серед арт-проектів. Інструменти мінімалізму можуть використовуватися не тільки у модернізмі, а і в інших стилях: постмодерн, лофт.

• 

  Сучасний мінімалістичний котедж в Амстердамі

• 

  Для мінімалізму важливий дизайн інтер’єру

• 

  Музей Гардінера, Торонто, 2006

Сучасний період[ред. | ред. код]

У сучасності споруджуються будівлі у більшості наявних стилів модернізму, але з коригуваннями часу. Так виникають нові старі течії з префіксом нео-: неофутуризм, неоекспресіонізм, необруталізм, та навіть з’являється термін «неомодернізм».

До нових стилів сучасності можна віднести хай-тек та біо-тек. Ці два стилі схожі за високотехнологічними інструментами спорудження будівель, але хай-тек прагне створити прямі машинні лінії, а біо-тек створює м’які закруглені органічні форми.

• Лондон. На передньому плані Ліденхолл, хай-тек. На другому плані Сент-Мері Екс 30, в народі «огірок», біо-тек.

• Innovation Tower, Гонконг, неофутуризм

• 

  Концертний зал Волта Діснея, Лос Анджелес, неоекспресіонізм

Стиль модерн в архітектурі

 

Більшою мірою стиль модерн проявив себе і став широко поширений в елітному приватному житловому будівництві (особняки), ну і в промислових і адміністративно-торговельних спорудах, як банки, біржі, вокзали.

 

Завдяки тому, що стиль модерн в архітектурі з’явився в часи бурхливого розвитку науки і техніки і в ті часи почали використовувати залізобетон, облицювальні керамічні та скляні вироби, то це спричинило за собою раціональну конструктивність будівель, виконаних у ньому.

 

Однак, архітектура модерну має, так би мовити «другу сторону медалі», яка на рівні з раціональністю міститься в ньому. Мова йде про декоративності, яка викривається тим, що не має поділу на конструктивні та декоративні елементи. Тобто, несучі конструкції і є такі декоративні.

 

Архітектурний стиль модерн має цікавий принцип архітектури, іменований «зсередини назовні», що представляє з себе відображення, взаємозв’язок фасаду від внутрішніх приміщень. Так, несиметричний, художньо оформлений фасад у стилі модерн відображав доцільність і комфортність щодо розташування внутрішніх кімнат.

 

До речі, що стосується архітектурного оформлення фасаду даного стилю, то в ньому варто відзначити наявність лоджій і галерей, балюстради, балясини різних некласичних форм; балки з дерева, архітектурний декор стін і вікон.

 

Балкон в стилі модерн виконаний в багатокутної форми, при цьому спостерігаються виступаючі консолі. Розміщення вікон несиметричне, в поєднанні з різним розміром, відбувається враження природного безладу.

 

Що стосується декору, то він має особливо складний вид (мова йде про колонах, молдингах, карнизах, та ін. архітектурному декорі) завдяки наявності в ньому прямих і хвилеподібних поглиблених смуг. Штукатурка чергується між гладкою і шорсткою її різновидом, доповненої ліпними орнаментами у вигляді пишних і хаотично розкиданих квітів, які розташовуються на її площині.

 

Будівлі у стилі модерн характеризувалися романтичним характером, який забезпечувався химерні вигини покрівлі, унікально виконаних художньо огорож балконів, асиметричними формами отворів і наявністю особливого орнаменту, виконаного у формі витких водоростей і жіночих голів з розпустилися волоссям.

 

Що стосується інших архітектурних стилів, за ним також багато інформаційних тематичних статей на нашому сайті у відповідному розділі.

 

 

Український архітектурний модерн — Вікіпедія

Украї́нський архітекту́рний моде́рн, УАМ — один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX століття. Існував і розвивався протягом майже 40 років (з 1903 по 1941 роки). В основі УАМ лежать народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури і перш за все барокової (див. українське бароко), вплив якої, починаючи з 1910 року був помітним і навіть зростаючим. Сильним був також вплив європейського модерну.

Житловий будинок І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а в Києві, 1907–1908 pp. Архіт. В. Г. Кричевський та ін.

На початкових етапах появи і розвитку стиль мав різні найменування: «український стиль», «український архітектурний стиль», «український народний стиль», «новий український стиль» та інші. Ці назви не є точними, адже самі поняття «Українська архітектура» і «український стиль» (точніше українські стилі) мають значно ширші значення, а УАМ як окремий стиль мав свої внутрішні течії. Щодо цього В. В. Чепелик зазначає: «В історії української архітектури жодне інше стильове явище не відзначалося такою розмаїтістю, різнохарактерністю і суперечливістю у назві, як УАМ. Починаючи з перших публікацій на цю тему у 1900-ті роки і закінчуючи роботами істориків останніх літ, здійснюється пошук оптимальної назви, котра здатна найповніше розкрити характер і особливості досліджуваного явища».

Цікаво, що у 1903 році, коли В. Г. Кричевський запропонував на конкурс з розробки архітектури будинку Полтавського губернського земства свій проект, стиль його проекту був віднесений до псевдо-мавританського стилю, тому що він мав незнайомі архітектурні форми.

У назвах, що стосувалися УАМ, відбивались характерні погляди чи світоглядні орієнтації тих, хто їх вживав. Першим називати новий стиль «модернізований український стиль» почав, ймовірно, видатний митець у стилі УАМ Є. Н. Сердюк, за ним термін «український модерн» уводить Г. О. Коваленко.^[1] За інформацією В. В. Чепелика, найбільш часто вживаною у літературі назвою стилю є український модерн або її варіанти.

Будинок колишньої електростанції (тепер спортивна школа)

В основі УАМ лежать форми української народної хатньої і церковної архітектури. З цього приводу варто відзначити, що вперше елементи української народної архітектури почали використовувати професійні архітектори ще у XIX ст. (будинок Ґалаґана у Лебединцях).

Досягнення етнографічної науки і дослідження народної архітектури і народних будівельних традицій привели до зародження серед архітекторів думки про створення власного архітектурного стилю, народного по своїй суті. Першим цю ідею у 1903 році реалізував В. Г. Кричевський у проекті будинку Полтавського губернського земства (1903–1908 роки), що став першим твором у стилі УАМ. Майже одночасно з ним у цьому новому стилі були збудовані школа ім. Ш. П. Котляревського у Полтаві (1903–1908 роки, архітектори Є. Н. Сердюк і М. В. Стасюков) і церква в селі Плішивці (1902–1906 роки, архітектор І. С. Кузнєцов), архітектура якої відноситься дослідниками до УАМ. Це були перші три об’єкти, побудовані у стилі, що отримає згодом назву УАМ. З приводу цих трьох об’єктів В. В. Чепелик пише: «Ці три пам’ятки започаткували три найважливіші, майже різновекторні, напрями художніх пошуків УАМ: Покровська церква намітила майбутній розвиток необарокових тенденцій, будинок Полтавського земства був скерований на ствердження декоративно-романичного напряму, який почали називати народним стилем, школа ім. І. П. Котляревського націлена у бік раціоналістичних пошуків».^[2] Успішний початок викликав рух за створення рідного стилю. Розвиток архітектури УАМ відбувався майже одночасно в усіх регіонах України.

З 1903 на перше місце в розробці теорії УАМ виходить О. Г. Сластіон. Він сформулював принципи морфології УАМ і всіляко сприяв розповсюдженню і утвердженню цього стилю. З’являються гуртки з вивчення української народної архітектури. Так, студенти ПІГІ, в майбутньому видатні діячі УАМ, у 1905 — у році організовують нелегальний гурток з вивчення української архітектури, кожне літо вони ходять по селах і роблять замальовки хат, хлівів, церков і дзвіниць. У Харкові при Літературно-художньому гуртку виникає Український художньо-архітектурний відділ, який ставить собі за мету «розповсюження українського стилю» і українського мистецтва взагалі, а також «збереження інших пам’яток України і відродження українського зодчества». Почесним головою гуртку був І. Ю. Рєпін, головою С. І. Васильківський. З’являються численні публікації у спеціалізованих і популярних журналах. Відзначалося своєрідність стилю і відповідність сучасному життю і новим запитам.

Окрім стилю УАМ в Україні були розповсюджені і інші стилі модерну, що походили з європейської традиції.^[3] Порівняно з європейським модерном УАМ відзначається більшою тяглісттю у часі: 38 років замість 20. Це обумовлено несприятливими умовами розвитку, вимушеними перервами.

В. Чепелик виділяє три етапи у розвитку українського архітектурного модерну

1. 1903 — 1917 — період бурхливого розвитку УАМ. Два різновиди — народний стиль (романтизм) і раціоналістичний модернізм (більш стриманий). Декор у архітектурі будівель був інтенсивний, мальовничий, у ньому були розвинені народні теми, збагачені мотивами, що прийшли від європейської архітектурної традиції.
2. Постреволюційний час. Після окупації України більшовиками, багато-хто з діячів УАМ опинилися в еміграції. Багато-хто підпадав під арешти і цькування з політичними обвинуваченнями. Під загрозою розправи дехто відмовлявся від своїх поглядів на УАМ. Магістральними напрямами розвитку архітектури 1920-1930-х pp. стають раціоналізм та конструктивізм. УАМ має значно менше поширення, але і в ньому на цей час триває велика робота з пошуку нових типів жител й громадських споруд.
3. 1934 — 1941 роки. Певне пожвавлення у розвитку УАМ, але утиски продовжилися. Утиски стали одним з факторів, що припинили розвиток УАМ.

Після 1941–1945 років елементи УАМ використовувалися окремими архітекторами, але їхні роботи нечисленні і маловідомі.

Виділилося кілька центрів розвитку УАМ.

Київський центр[ред. | ред. код]

Першим будинком, спорудженим у Києві у стилі УАМ, стає дім І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а (1907–1908 pp.). Цей рядовий двоповерховий будинок був виконаний у дереві й обличкований цеглою, мав плаский фасад у сім вікон на поверх.^[4]

Саме у Києві було вперше побудовано споруду інженерного призначення у стилі УАМ — будинок міської очищувальної станції на Саперній слобідці (архітектор М. О. Даміловський).

Для архітектури Київського центру характерним є те, що тут більш розвинутий раціоналістичний напрям УАМ.

Полтавський центр[ред. | ред. код]

Школа ім. І. П. Котляревського

Перші три будинки в стилі українського модерну були побудовані саме на Полтавщині.

У 1903–1908 рр. з’являється перший будинок УАМ — будинок Полтавського губернського земства, який був спроектований архітектором В. Г. Кричевським.

У 1902–1906 рр. архітектор-художник І. С. Кузнецов побудував Покровську церкву в селі Плішивець Гадяцького повіту.

У 1903–1905 рр. архітектори Є. Н. Сердюк та М. Ф. Стасюков побудували школу ім. І. П. Котляревського у Полтаві.^[5]

Пізніше, 1916 року, за проектом Василя Кричевського та технолога-кераміста Юрія Лебіщака було збудовано Опішнянський гончарний навчально-показовий пункт Полтавського губернського земства.^[6]

Найцікавіше, напевне, УАМ проявився в проекті земських шкіл, реалізованому Опанасом Сластіоном. На сьогодні відомо 53 школи, що лишилися на території колишнього Лохвицького земства ( тепер — Чорнухинського,Лохвицького, Пирятинського районів Полтавщини, Роменського Сумської, Варвинського Чернігівської області). Їх досліджує громадський проект «Школи Лохвицького земства».

Харківський центр[ред. | ред. код]

Ідея створення нового українського архітектурного стилю зародилася у середовищі харків’ян. Цю ідею першим реалізував харківський архітектор-художник В. Г. Кричевський в будинку Полтавського губернського земства, а харків’яни С І. Васильківський, М. С Самокиш та М. М. Уваров виконали в його інтер’єрі розписи.

Саме в Харкові Євген Сердюк і Маріан Харманський споруджують в формах УАМ перший комплекс будівель науково-дослідного призначення — Харківську сільськогосподарську селекційну станцію (Московський просп., 142, 1909–1911 pp.). Тепер НДІ рослинництва, селекції і генетики.

Тут існували різні течії УАМ. Об’єкти у стилі УАМ були збудовані як у Харкові так і у його околицях і на Кубані.

Харківський центр УАМ зробив значний внесок у розвиток стилю УАМ як за кількістю споруд так і за теоретичними розробками стилю.

Львівський центр[ред. | ред. код]

Львівські архітектори вироблювали місцеві варіанти УАМ, в якому регіональні особливості передували тим, що долинали зі сходу України. Разом з тим досить красномовним стає бажання львівських митців хоча б частково підхопити та розвинути деякі характерні форми народностильової архітектури Наддніпрянщини зокрема трапеційні прорізи у порталах та вікнах, хоча ці теми в Галичині так і не стали настільки панівними, як це ми бачимо в Центральній та Східній Україні.

Найвідомішою спорудою в цьому стилі у Львові є будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20), споруджений за проектом архітектора Івана Левинського.

УАМ у Катеринославі[ред. | ред. код]

Окремі будинки УАМ були побудовані також у Катеринославі.

Перший будинок у стилі УАМ в Катеринославі було споруджено 1908 року — дім на Кавалерійській вулиці, 22 (проект інженера І. М. Труби). В цьому рядовому двоповерховому будинку було кілька житлових квартир.

Значно більш претензійним здається будинок на Пороховій вулиці (сучасна Кавалерійська вулиця), 22, що розташовано в глибині двору, але на головному фасаді має досить багату цегляну орнаментацію. У сільській місцевості Катеринославщини одним з перших будинків, збудованих у народностильовій архітектурі стає будинок Просвіти у селі Мануйлівка (1909 рік, проект І. М. Труби).

Серед катеринославських будинків початку XX ст. найвизначнішою пам’яткою, що увібрала народні мотиви, став величний будинок інженера В. М. Хреннікова.^[7][8] Будинок Хреннікова одразу увійшов до числа видатних споруд міста, він, ще не закінчений будівництвом, на початку 1913 р. потрапив до розділу «Достопримечательности города» у книзі «Весь Екатеринослав» (1913, с 126).

УАМ в інших регіонах України[ред. | ред. код]

• В Одесі у стилі УАМ збудований житловий комплекс на вул. Пироговській, 3 (1911–1916 роки, архітектор Я. М. Пономаренко). Шість будинків цього комплексу утворюють певний ансамбль. Це перший ансамбль житлових будинків у стилі УАМ.
• В Умані на вул. Мало-фонтанній, 25 на початку ХХ-го століття було побудовано гімназію, яка має характерні ознаки стилю українського модерну.
• Тульчин Будинок рад, арх. М. І. Шпандель, інж. Гроздовський, 1927 р., вул. Леніна 51
• У Чернігові і на Чернигівщині у стилі УАМ також збудовано кілька будинків, зокрема школи.^[9]

УАМ на Кубані[ред. | ред. код]

На Кубані у стилі УАМ збудовано більшість залізничних станцій на Кубано — Чорноморській залізниції (Албаши, Ведмідівка, Мишастівка, Титарівка тощо) і численні об’єкти при них — житлові будинки для залізничників, школи для дітей залізничників (1910–1916 роки).

Найвідоміші діячі УАМ[ред. | ред. код]

Левинський І. І., Сластіон О. Г., Кричевський В. Г., Жуков К. М., Вербицький О. М., Сердюк Є. Н., Лушпинський А. О., Тимошенко С. П., Дяченко Д. М., Троценко В. К..

Дерев’яна архітектура доби сецесії в Україні[ред. | ред. код]

Довгий час дерев’яна архітекутра доби сецесії залишалась невідомою навіть для фахівців. Коротка доба сецесії не сприяла створенню значної кількості дерев’яних сакральних і світських споруд в подібній стилістиці, але вони були. Частка з них поруйновані в роки громадянської війни і в роки 2-ї світової. Серед них — * дерев’яна Земська лікарня в селі Мошни в Черкаському районі Черкаської області (арх. Городецький Владислав Владиславович).

• дачні будинки в Харківській обл.
• міські помешкання міщан і небагатих дворян

• Арх. В. Городецький, с. Мошни. Будівля земської лікарні 1894

• Село Язлівчик. Римо-католицька каплиця, доба сецесії, 1936

• 

  Київ, Андріївський узвіз, житловий будинок 19 ст.

Композиція і морфологія УАМ[ред. | ред. код]

За роки розвитку УАМ було збудовано понад 500 об’єктів у цьому стилі. Спадщина УАМ збереглася неповністю. Багато чого знищено у роки Першої світової війни, війни УНР з більшовицькою Росією і Польщею, Другої світової війни. Велику роль у недостатньому збереженні об’єктів УАМ відіграло відношення до них радянської влади, в період якої багато з них або знищувались, або зазнавали неправильної реставрації. Імена багатьох архітекторів, що працювали у стилі УАМ, в радянський час знаходились під забороною. Протягом десятиріч штучного забуття роботи і долі цих архітекторів були невідомі навіть фахівцям. У 1970-х роках деякі історики архітектури і краєзнавці за власною ініціативою і без найменшого розголосу почали непомічений тоді владою пошук і вивчення пам’яток, доробку значних майстрів, навіть намагалися піднятись до певних узагальнень, публікувати свої роботи, де тільки щастило — від районних газет до збірників тез наукових конференцій в обласних центрах. Продуктивніше вивчення УАМ почалося лише у 1990—му році. Одним з найвідоміших дослідників УАМ є В. Чепелик

1. Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. / Упорядник З. В. Мойсеєнко-Чепелик. — К. : КНУБА, 2000.
2. Бібліографія з Українського архітектурного модерну у книзі Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. / Упорядник З. В. Мойсеєнко-Чепелик. — К. : КНУБА, 2000.
3. Олена Щербань Український модерн в архітектурно-будівельній кераміці Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1924 рр.) (укр.)

1. Чернигов в стиле «модерн» (фото) (рос.)
2. Дзюбенко П. А. Декор украинского архитектурного модерна в Харькове (рос.)
3. Колісник Є. М. Феномен національного архітектурного стилю
4. Український архітектурний стиль на Полтавщині
5. Український архітектурний модерн на сайті «Київ, фото-словник».
6. Український модерн (архітектурний стиль). Фото багатьох об’єктів у стилі УАМ

Украинский архитектурный модерн — Википедия

Украинский архитектурный модерн (укр. Український архітектурний модерн), УАМ — один из украинских архитектурных стилей, разновидность стиля модерн, которая развивалась на территории Украины на протяжении почти 40 лет, с 1903 по 1941 годы.

В основе УАМ лежат народные традиции домашнего и церковного строительства и достижения украинской профессиональной архитектуры и прежде всего барочной (см. украинское барокко), влияние которой, начиная с 1910 года было заметным и даже возрастающим. Сильным было также влияние европейского модерна.

Школа им. И. Котляревского в Полтаве, одно из первых зданий, построенных в стиле украинского архитектурного модерна, 1903—1905 годы, архитекторы Е. Н. Сердюк и М. Ф. Стасюков^[1] Территория распространения Украинского архитектурного модерна по состоянию на 1917 год

На начальных этапах появления и развития стиль имел разные наименования. По этому поводу Виктор Васильевич Чепелик пишет:

«В истории украинской архитектуры ни одно другое стилевое явление не отличалось таким разнообразием, разнохарактерностью и противоречивостью в названии, как УАМ.»

Интересно, что в 1903 году, когда В. Г. Кричевский предложил на конкурс по разработке архитектуры здания Полтавского губернского земства свой проект, стиль его проекта был отнесён к псевдо-мавританскому стилю, так как он имел незнакомые архитектурные формы. Начиная с публикаций А. Г. Сластиона в 1903 году, в употребление входит и широко используется термин «украинский стиль». Применялись и другие названия стиля.

Первым называть новый стиль «модернизованый украинский стиль» стал, вероятно, выдающийся деятель в стиле УАМ Е. Н. Сердюк, за ним термин «украинский модерн» вводит Г. О. Коваленко. По данным В. В. Чепелика, наиболее часто употребляемым в литературе названием стиля является украинский модерн или его варианты.

Появление и развитие УАМ тесно связано с народным творчеством, народными традициями домашнего и церковного строительства и использованием их профессиональными архитекторами. Стоит отметить, что первые попытки использования элементов украинской народной архитектуры профессиональными архитекторами имели место на территории Украины ещё в XIX ст. (дом для гостей в усадьбе Г. Галагана).

Достижения этнографической науки к концу XIX ст. и изучение народной архитектуры привело к зарождению идеи создания собственной архитектуры, народной в своей сущности. Первым эту идею в 1903 году реализует В. Г. Кричевский в проекте здания Полтавского губернского земства (1903—1908 годы), которое стало первым творением в стиле Украинского архитектурного модерна.

Почти одновременно с ним в данном новом стиле были построены школа им. И. П. Котляревского в Полтаве (1903—1906 годы, архитекторы Е. Н. Сердюк и М. Ф. Стасюков) и церковь в селе Плишивцы (1902—1906, архитектор И. С. Кузнецов), которая тоже относится исследователями к УАМ^[2].

Это были первые три объекта, построенные в стиле, названном впоследствии УАМ. По поводу этих трёх объектов В. В. Чепелик пишет: «Эти три объекта положили начало трём наиболее важным, почти разновекторным, направлениям художественных поисков УАМ: Покровская церковь наметила будущее развитие необарочных тенденций, дом Полтавского земства был направлен на утверждение декоративно — романтического направления, который начали называть народным стилем, школа им. И. П. Котляревского нацелена в сторону рационалистических поисков»^[3]. Успешное начало вызвало движение за создание родного стиля. Развитие архитектуры УАМ происходило почти одновременно во всех регионах Украины, в наибольших городах и в целом ряде сёл.

С 1903 года на первое место в разработке теории УАМ выходит О. Г. Сластион. Он сформулировал принципы морфологии УАМ и всецело способствовал распространению и утверждению этого стиля. Появляются кружки по изучению украинской народной архитектуры. Так, студенты ПИГИ, в будущем видные деятели УАМ, в 1905 году организовывают нелегальный кружок по изучению украинской архитектуры, каждое лето они ходят по сёлам и делают зарисовки хат, сараев, церквей и часовен. В Харькове при Литературно-художественном кружке возникает Украинский художественно-архитектурный отдел, который своей целью ставит «распространение украинского стиля» и украинского искусства вообще, а также «сохранение других памятников Украины и возрождение украинского зодчества». Почётным председателем кружка был И. Ю. Репин, председателем С. И. Василькивский. Появляются многочисленные публикации в специализированных и популярных журналах, в которых отмечалось своеобразие стиля и соответствие современной жизни и новым запросам.

Называть стиль модерным первым стал, видимо, Е. Н. Сердюк.

Стиль появился в эпоху формирования европейского модерна. Однако, не стоит путать УАМ с другими направлениями модерна, распространёнными на Украине в это время^[4]. По сравнению с европейским модерном УАМ отличается большей протяжённостью во времени: 38 лет вместо 20. Это обусловлено неблагоприятными условиями развития, вынужденными перерывами.

В. Чепелик выделяет три этапа в развитии украинского архитектурного модерна^{[источник не указан 360 дней]}:

1. 1903—1917 годы — период бурного развития УАМ. Две разновидности — народный стиль (романтизм) и рационалистический модернизм (более сдержанный). Декор в архитектуре зданий был интенсивный, живописный, в нём получили развитие народные темы, обогащённые мотивами, пришедшими от европейской архитектурной традиции.
2. Послереволюционное время. После установление власти большевиков, многие деятели УАМ оказались в эмиграции (Тимошенко С. П., Сердюк Е. Н. и др.), кто-то арестован (Дяченко Д.^[5][6] и др.) или подвергся преследованиям. Некоторые под угрозой расправы отказывались от своих взглядов на УАМ (К. М. Жуков). Магистральными направлениями развития архитектуры в 1920 — начале 1930 годов становятся рационализм и конструктивизм. УАМ имеет значительно меньшее распространение, но и в нём в этот период продолжается работа по поиску новых типов жилищ и общественных зданий.
3. 1934—1941 годы. Некоторое оживление в развитии УАМ, но притеснения продолжились. Политические притеснения стали одним из факторов приостановки развития УАМ.

После 1941—1945 годов элементы УАМ использовались отдельными архитекторами (к примеру Иосиф Каракис), но такие работы немногочисленны.

Некоторые наиболее известные объекты[править | править код]

• Здание Полтавского земства (теперь Полтавский краеведческий музей)^[7].
• Школа им. Котляревского (1903—1905 годы, архитекторы Е. Н. Сердюк и М. Ф. Стасюков)^[8].
• Харьковская сельскохозяйственная селекционная станция^[9] (1909—1911 годы, архитектор Сердюк Е. Н.).
• Носовская селекционная станция возле города Нежин (1911—1913 годы, архитектор Сердюк Е. Н.).
• Большой Дом гражданских собраний в городе Славянск (архитекторы Е. Н. Сердюк, С. В. Котляревский).
• Железнодорожные станции на протяжении всей Кубано — Черноморской казачьей железной дороги (1911—1916 годы) и многочисленные объекты, связанные с ней (школы, жилые дома и др.).
• Центральный железнодорожный вокзал в городе Киеве (1928—1932 годы, архитектор А. М. Вербицкий (при участии И. Каракиса). Первоначальный проект был переделан уже в момент строительства и элементы УАМ использованы в нём лишь частично.
• Жилищные комплексы посёлка Харьковского тракторного завода «Новый Харьков» (архитектор В. К. Троценко, 1920 — е годы). В одном из этих домов сегодня находится музей Клавдии Шульженко^[10].
• Жилищный массив в городе Макеевке.
• Санаторные комплексы в городе Миргороде (архитектор О. Г. Сластион, 1916—1920 годы).
• Харьковское художественное училище^[11].
• Дом Хренникова в Днепропетровске (арх. П. П. Фетисов, 1910—1913, в соавт. с Л. Л. Хойновским и самим В. В. Хренниковым и при консультациях русского и украинского историка и археолога Д. И. Яворницкого)^[3]. В 1943 году здание сгорело, восстановлено по проекту В. А. Зуева, в настоящее время — Гранд-Отель «Украина»)^[12][13][14].
• Гостиница «Украина» в Луганске^[15].

Левинский И. И., Сластион О. Г., Кричевский В. Г., Жуков К. Н., Вербицкий А. М., Сердюк Е. Н., Лушпинский А. О., Тимошенко С. П., Дяченко Д. М., Троценко В. К.^[16].

Выделилось несколько центров развития УАМ.

Полтавский[править | править код]

Именно здесь, на Полтавщине, были построены первые три объекта в стиле УАМ — здание Полтавского губернского земства (1903—1909 годы, архитектор В. Г. Кричевский), церковь в селе Плишивцы Гадяцкого уезда, школа им. И. Котляревского.

Харьковский[править | править код]

Идея создания нового украинского архитектурного стиля зародилась в среде именно харьковских архитекторов, художников и этнографов, хоть и была реализована эта идея в другом регионе — на Полтавщине. Эту идею в 1903—1908 годах первым реализовал харьковский архитектор-художник В. Г. Кричевский в доме Полтавского губернского земства, а харьковчане С. И. Василькивский, М. С. Самокиш и М. М. Уваров выполнили в его интерьере росписи.

В Харькове был сооружён первый в формах УАМ комплекс сооружений научно-исследовательского назначения — Харьковская сельскохозяйственная селекционная станция (Московский проспект, 142, 1909—1911 годы, архитекторы Е. Н. Сердюк, М. Ю. Харманский). Теперь — НИИ растениеводства, селекции и генетики. Архитекторами харьковского центра УАМ были построены объекты как на территории Украины, так и на Кубани. Данному центру характерны разные течения УАМ. Харьковский центр УАМ сделал значительный вклад в развитие УАМ как по количеству сооружений, так и по теоретическим разработкам стиля.

Киевский[править | править код]

Первым домом, построенным в Киеве в стиле УАМ, стал дом И. И. Щитковского на улице Полтавской, 4-а (1907—1908 годы, архитектор В. Г. Кричевский). Это был рядовой двухэтажный дом, выполненный в дереве и облицованный кирпичом, дом имел плоский фасад в семь окон на этаж^[17]. В Киеве было построено первое сооружение инженерного назначения в стиле УАМ — дом городской очистительной станции на Сапёрной слободке (архитектор М. О. Дамиловский).

Для архитектуры киевского центра УАМ характерно распространение рационалистического направления УАМ.

Львовский[править | править код]

Львовские архитекторы выработали местные варианты УАМ, в которых региональные особенности преобладали над теми тенденциями, что приходили с востока Украины. Вместе с тем довольно заметным было желание львовских мастеров хотя бы частично подхватить и развить некоторые характерные формы народностилевой архитектуры восточной и центральной Украины, в частности, трапециевидные прорези в порталах и окнах, хотя эти темы в Галичине так и не стали настолько господствующими, как в других частях Украины.

УАМ в других регионах Украины[править | править код]

Меньшие отделы были в других регионах Украины в Одессе, Екатеринославе, Чернигове.

• Дома в стиле УАМ строились как в самом Екатеринославе, так и в сёлах данного региона. Первый дом в стиле УАМ в Екатеринославе сооружён в 1908 году на Кавалерийской улице, 22 (проект инженера И. М. Трубы). Это был рядовой двухэтажный дом на несколько квартир. Среди екатеринославских домов начала XX века выдающимся памятником, вобравшим народные мотивы, стал величественный дом инженера В. М. Хренникова. Дом Хренникова сразу вошёл в число выдающихся сооружений города, он, ещё не законченный строительством, в начале 1913 года попал в раздел «Достопримечательности города» в книге «Весь Екатеринослав» (1913, с. 126)^[12][13].
• В Одессе в стиле УАМ построен жилой комплекс на ул. Пироговской, 3 (1911—1916 годы, архитектор Я. М. Пономаренко). Четыре дома этого комплекса создают определённый ансамбль. Это первый ансамбль жилых домов в стиле УАМ.

Объёмная композиция[править | править код]

Объёмная композиция в УАМ получила наиболее характиристическое проявление, которое определялось тесной связью с народными традициями домашнего и церковного строительства. Объёмная композиция была в домах всех форм — простой четырёхугольной, Г-образной формы, П-образной формы, Ш-образной формы. Фронтальная композиция

Глубинно-пространственная композиция[править | править код]

Глубинно-пространственная композиция в УАМ не получила значительного развития. В то же время отдельные примеры всё-таки привести можно. Дом водолечебницы в Миргороде, жилой дом на улице Артёма в Харькове. Во многих домах с П- или Ш- образным планом пространственные части развёрнуты в сторону домов и их эффективность становится не очень значительной и не может играть значительной роли в композиции (трёхклассные школы Лохвицкой земской управы, художественное училище в Харькове). Сюда же можно отнести и примеры строений с замкнутыми внутренними дворами (дом Хренниковав Екатеринославе или дом-комплекс «Днестр» во Львове).

Композиция стены[править | править код]

В объектах УАМ применялось значительное количество разнообразных способов решения стены. Композиция стены приобрела развитый характер в домах, имеющих количество этажей большее, чем три, когда наравне с вариантами ровной и гладкой стены получают распространение ярусные её разделения на один или несколько этажей.

Композиция окна[править | править код]

Одной из наиболее характерных знаковых форм УАМ является форма окна. Для УАМ характерно применение шестиугольных трапеционных окон. Это привело в своё время к мысли, что применение подобных окон преобладает в объектах УАМ. В то же время подсчёты В. Чепелика показали, что самой распространённой формой окна была всё-таки прямоугольная. Применялись также окна арковые — с полукруглым верхом (традиция ренессанса) и элептическим (традиция барокко). Шестиугольные окна имели разнообразные решения, от незначительного скоса до значительного. Применялись также спаренные трапеционные окна, что было новым в украинской архитектуре и созвучным подобным решениям в европейской практике. Распространено было также применение окон с нишами.

Порталы[править | править код]

В УАМ особое место занимали порталы, которым часто придавали значения главного композиционного элемента. Наиболее распространённой была трапециевидная форма порталов. При этом порталы имели самые разнообразные композиционные решения.

Колона, пилястра, ордер[править | править код]

Щипцы и фронтоны[править | править код]

Щипцы и фронтоны на фасадах УАМ широко использовались и приобрели в композиции зданий ощутимое значение. Они часто приобретали знаковый характер, их формы свидетельствовали о принадлежности к тому или иному варианту УАМ, к тому или иному внутреннему течению в УАМ или указывали на влияние других стилей.

Крыши[править | править код]

Крыши в УАМ заняли довольно значительное место в решении художественного образа здания и имели сложную пластику. Для УАМ характерны высокие (с крутым скосом), шатровидные крыши.

Наследие УАМ сохранилось не полностью. Много уничтожено в годы Первой мировой войны, войны УНР c большевистской Россией и Польшей, Второй мировой войны. Большую роль в недостаточном сохранении объектов УАМ сыграло отношение к ним советской власти, в период которой многие из них либо уничтожались, либо подвергались неправильной реставрации. Имена многих архитекторов, работавших в стиле УАМ, в советское время находились под запретом. На протяжении десятилетий искусственного забвения работы и судьбы этих архитекторов были неизвестны даже специалистам. В 1970-х годах некоторые историки архитектуры и краеведы по собственной инициативе и без наименьшей разгласки начали незамеченный тогда властью поиск и изучение памятников УАМ и даже печатали свои работы в районных газетах и малоизвестных сборниках тезисов научных конференций в областных центрах.

Более активное изучение УАМ началось лишь в середине 1980-х годов. Одним из наиболее известных исследователей УАМ является Чепелик В. В.

Согласно мнению известного советского архитектора, заслуженного строителя УССР, Григория Владимировича Головко для украинского архитектурного модерна характерно использование приемов народного деревянного зодчества в форме крыш, окон и дверных проёмов, применение майоликовых вставок с национальным орнаментом. Особенно ярко эти элементы проявились в решении зданий Полтавского губернаторского земства (архитектор — Василий Кричевский), художественного училища в Харькове (архитектор — Константин Жуков) и ряде других. Лучшие традиции архитектуры прошлых эпох нашли творческое воплощение в украинском советском архитектурном модерне^[18].

Американский архитектуровед Тит Геврик отмечал в 1984 году, что появление стиля «модерн» привело к новой интерпретации украинского барокко и народной архитектуры в архитектуре современной. Эти творческие поиски продолжались и после Первой мировой войны, вплоть до конца 1920-х годов — критического периода в истории украинской культуры. В это же время начал входить в моду новый конструктивистский стиль с применением стекла, стали и бетона^[19].

Современный искусствовед, кандидат искусствоведения Лариса Савицкая отмечает, что в отличие от русского и западноевропейского искусства Ар Нуво, в котором решение главной проблемы создания синтетической художественной формы было итогом долгой работы, проводившейся живописцами, поэтами, графиками со времён литературного символизма и постимпрессионизма, манифестационный опыт украинского модерна (вышеупомянутый Земский дом в Полтаве) не резюмировал поиски стиля. Напротив, он открывал перспективу его дальнейшего развития, связанного с обращением к национальным историческим образцам и формам, утверждением в художественной критике новых эстетических позиций^[20].

По мнению члена Ассоциации украинских писателей, Александра Стражного украинский архитектурный модерн — это нарочито манерные, вычурные приёмы, деформация привычных очертаний, причудливая асимметрия и орнаментация^[21].

6.Архітектура у стилі модерн (сецесія)

На рубежі 19 – 20 ст. виникає стиль модерн, який виражав протест митців проти змішання стилів, нескінченного повторення мотивів минулого. Цей стиль має багато назв: «сецесія», «сецесіон» в Австрії, «ар-нуво» у Франції, «юґенд-стиль» у Німеччині, «стиль ліберті»і в Італії, «модерн стайл» в Англії, «стиль Тіффані» у США. Однак модерн не мав підтримки від держави, тому й не отримав офіційного статусу. Витонченість, камерність модерну робить його непридатним для масштабних будівель і державних установ, а звертання до мотивів язичницького минулого зробило цей напрям забороненим у культовій архітектурі. Модерн та еклектика співіснували в європейській культурі до початку 1920-х рр., коли їх змінив конструктивізм.

Модерн(франц. moderne – сучасний) – стиль у європейському та американському мистецтві кінця 19 – поч. 20 ст., для якого характерні лаконізм форм, підкреслення структурних елементів, створення незвичайних декоративних ефектів. Для модернізму характерне прагнення створити підкреслено новий «сучасний» художній стиль.

Для архітектури модерну характерна відмова від наслідування будь-яких форм минулого, зокрема ордерної системи та її елементів (колон, волют, фронтонів тощо). Головна роль відводилась красивим плавним лініям, копіювалися природні форми, передусім рослинні, з підкресленням їх динаміки. Прикметними ознаками модерну є зовнішня декоративність, небачені раніше деталі, підкреслено природний рослинний орнамент. Для оздоблення використовувались вигнуті стебла квітів, похилені пелюстки, звивисті водорості, часто серед рослин розташовувались жіночі фігури, крилаті феї. Орнамент був основним виражальним засобом – криволінійний, пронизаний експресивним ритмом, переплетеннями, він був сповненим духовно-емоційним і символічним змістом. Орнамент та інші рельєфні прикраси були виконані скульптурно, у кераміці та мозаїці. Декор вільно компонувався на площинах, часто асиметрично. У конструктивних засадах нової архітектурної системи асиметрія визначала її виразну сутність. Творці модерну вільно використовували асиметричні форми і композиції. Віконні та дверні прорізи заповнювали химерними вигинами, які органічно впліталисяся у живу пластику будинків нового стилю.

Велику роль у формуванні стилю модерн відіграло використання нових будівельних матеріалів – залізобетону, сталі, чавуну, металу, скла, кераміки, а також функціональне призначення будівлі.

Велике значення у формотворенні модерну відводилося пластичності. Архітектори намагались у формах будинків знайти образ, адекватний духовним устремлінням людей своєї епохи. На естетику нової архітектури вплинули властивості залізобетону набувати будь-якої форми. Нове розуміння пластичності для модерну полягає в тому, що воно характеризує не стільки декор, як це було раніше, скільки ліплення самих архітектурних мас.

Архітектори модерну, з одного боку, тяжіли до раціональних конструкцій, застосовуючи залізобетон, скло, кераміку, а з іншого, – намагалися подолати сухий раціоналізм будівельної техніки, звертаючись до вигадливого декору. Незважаючи на відверту декоративність модерну, декору завжди в композиції відводиться другорядна роль. Модерн підкреслює «непотрібність», «неутилітарність» декору, в ньому щедро представлені мотиви флори та фауни, але завжди в їх символічному значенні. З допомогою метафоричності художнього мислення стиль модерн намагався протиставити себе натуралістичним тенденціям 19 ст. Навіть простий лінійний орнамент мав для теоретиків модерну прихований зміст. Уподобана модерном крива лінія здатна відбивати (залежно від форми та ступеня своєї кривизни) то силу, то слабкість. Рух ліній, що безперервно плинуть та, разом з тим, ритмічно звиваються і пульсують, виявляється у всьому: у візерунках металевих палітурок поручнів і маршових сходів, огорож балконів, у вигинах даху, у криволінійних формах пройм, у стилізованому орнаменті з хвилястих водоростей і жіночих голів із розпущеним волоссям.

Провідними архітекторами стилю модерн були Анрі Ван де Вельде,Віктор Ортав Бельгії,Антоніо Гаудів Іспанії,Ектор Гімару Франції,Йозеф Гофманв Австрії,Федір Шехтельу Росії,Владислав Городецький,Василь Кричевський,Іван Левинськийв Україні.

Одним із перших архітекторів, що працювали у стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта. Він спорудив чотири будівлі у Брюсселі (три з них сьогодні готелі), які включені до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО: будинок професора Е. Тасселя, що вважається першою у світі спорудою у стилі модерн; будинок ван Етвельде; будинок Сольвей і свій власний, де зараз розміщена експозиція Музею В. Орта. У своїх проектах архітектор активно використовував нові матеріали – метал, скло тощо. Залізним несучим конструкціям він надавав незвичайних форм, що нагадували фантастичні рослини.

Отже, модерн сформувався в умовах бурхливого розвитку індустріального суспільства і поширився на території Європи наприкінці 19 – поч. 20 ст. Архітектура модерну вирізнялася відмовою від прямих ліній і кутів, домінуванням більш «природних» ліній, використанням нових технологій (залізобетон, метал, скло). Вона характеризувалася прагненням до створення одночасно і естетично красивих, і функціональних будівель. Велика увага приділялася не тільки зовнішньому вигляду будівель, а й інтер’єру. Усі конструктивні елементи – сходи, двері, стовпи, балкони – художньо оброблялися. Архітектори зверталися до примхливого декоративізму та символів в орнаментиці декорацій, у розписах, скульптурі інтер’єру і фасадів.

Різновиди модернізму. Модерн, модернізм, постмодернізм в архітектурі — Підручник з Мистецтва. 9 клас. Назаренко

Підручник з Мистецтва. 9 клас. Назаренко — Нова програма

«Кожному часу — його мистецтво, кожному мистецтву — своя свобода».

Йозеф Ольбріх, австрійський архітектор, представник стилю модерн, один із засновників Віденського Сецесіону

Поміркуємо разом

Чи вважаєте ви, що кожен новий виток, новий напрям у світовому мистецтві нерозривно пов’язані з віхами в історії соціального розвитку людського суспільства, його прогресивними здобутками? Чому?

Який зміст вкладають мистецтвознавці в поняття «модернізм»?

Насамперед, необхідно розрізняти два поняття «модерн» і «модернізм». У вітчизняному мистецтвознавстві «модерн» означає художній стиль, попередній «модернізму». У західних мистецтвознавчих джерелах «modern» — вишуканий і витончений стиль, який має багато імен, граней і форм художнього вираження та й сама назва стилю «модерн» у багатьох країнах різна. У Франції поширена назва стилю — «Ар-нуво» (Art Nouveau, букв, «нове мистецтво»). Широко відомі назви стилю — «Тіффані» (за іменем американського художника і дизайнера Л. К. Тіффані) в США, «Югендстиль» (нім. Jugendstil, молодий стиль) у Німеччині, «Сецесіон» (Secessionsstil) в Австрії, «Модерн Стайл» (Modern style, сучасний стиль), «Ліберті» в Британії та Італії тощо.

Ар-нуво, двері житлового будинку (1901 р., архітектор Ж. Лавіротт, скульптор Jean-Baptiste Larrive) Париж. Франція

Модерн (від французького moderne — «сучасний») — стиль (художній напрям) у мистецтві, архітектурі і особливо декоративно-прикладному мистецтві, який досяг піку своєї популярності в останній декаді XIX — початку XX ст. (до початку Першої світової війни).

Характерною особливістю стилю стала ідея синтезу, яка б змогла об’єднати всі види мистецтва і залучити в сферу прекрасного природну красу. Поширенню стилю сприяли всесвітні виставки, на яких демонструвалися досягнення сучасних технологій і прикладного мистецтва. Найбільшу популярність модерн отримав на всесвітній виставці 1900 р. у Парижі. Після 1910 р. популярність модерну стала згасати.

Основні ознаки стилю модерн в архітектурі
Форми конструкції	Характерні плавність і плинність форм. Каркасні раціональні конструкції. Відмова від симетрії, вертикальні, скеровані у вись домінанти, перетікання форм одна в іншу. Фасади відрізнялися округлими, іноді фантастично вигнутими контурами отворів, використовуванням решіток із кованого металу і глазурованої кераміки стриманого за тоном кольору: зеленого, лілового, рожевого, сірого. Прагнення до створення одночасно і естетично красивих, і функціональних будівель
Фасади будинків	Подібні до живих організмів. Динамічні. Вони є результатом вільної творчості художників. Площинні орнаментальні декоративні композиції
Ліни стилю	Вигадливі. Грайливі. Примхливі. Абстраговані криві. Відмова від прямих ліній, плавність, плинність ліній, наслідування природних форм рослин. Часто відмова від симетрії. Характерні силуети і орнаменти, які легко згинаються, а також форми рослині водяних мушль
Характерні елементи	Підкреслена асиметрія. Обтічні форми. Прикраси на стінах і вікнах. Лиштви химерних форм. Візерункові рами металевих перил, балконних огорож, вигинів покрівлі, маршових сходів. Примхливі орнаменти у вигляді жіночих голів
Переважаючі модні кольори	Приглушені кольори. Природні відтінки. Пастельні, колір зів’ялої троянди, тютюнові кольори, перлинно-сірі, сіро-блакитні, пильно-бузкові тони
Матеріали	Широко застосовувався новий будівельний матеріал залізобетон, як конструктивно-декоративний елемент, а не як новий підсобний засіб у будівництві. У металоконструкціях активно використовувалося скло, бронза, мідь, цегла, камінь, дерево
Вікна	Нетиповий ритм розбивки віконних прорізів. Прямокутні, видовжені вгору, часто з багатим рослинним декором, іноді арочні, «магазинні вікна» — широкі, на зразок вітрин. Характерні силуети й орнаменти, що згинають лінії в формі рослин і водяних мушль, специфічний малюнок палітурок, заповнений вітражами
Двері	Прямокутні. Декоровані. Зміщені в бік від центру. З мозаїчним орнаментом. Часто арочні і пласкої форми
Дахи	Прямокутні, часто арочні. Найчастіше пласкої форми, з мозаїчним орнаментом, декоровані, прикрашені незліченними вежами і шпилями
Характерні елементи інтер’єру	Поєднання площин, гнуті меблі. Мозаїка, емаль, золотий фон, викарбувані мідь і латунь. Величезне значення надається виразності кованого чавунного заліза, віконних і дверних вітражів. Вітражі модерну вже не абстрактні, як готичні, а несуть у собі біонічні природні форми. Вони, підсвічені зсередини, надавали будівлям неповторну привабливість, а інтер’єрам — виразність. Знамениті вітражі Тіффані різної величини

Історична довідка

Одним із перших архітекторів, які працювали в стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта, який побудував чотири брюссельських будинки, включених до Списку світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО: будинок професора Тассель, який вважається першою в світі спорудою в стилі модерн, будинок ван Етвельде, Сольвей і свій власний, де нині розміщена експозиція Музею В. Орта. У своїх проектах він активно використовував нові матеріали — метал і скло та інші. Несучим конструкціям, виконаним із заліза, він надавав незвичайні форми, що нагадують якісь фантастичні рослини. Поручні сходів, світильники, що звисають зі стелі, навіть дверні ручки — все ретельно проектувалося в єдиному стилі.

Готель Тассель

Готель ван Єтвельде. Арх. В. Орта. Брюссель. Бельгія

Які характерні особливості притаманні різновидам модерну в архітектурі різних країн?



Модерн в архітектурі

Модерн — стиль у європейському й американському мистецтві кінця XIX — початку XX ст. У різних країнах використовують інші назви стилю модерн: арт нуво (Art Nouveau) у Франції та Бельгії, югендстиль (Jugendstil) у Німеччині; сецесіон (Sezession) в Австрії; ліберті (Liberty) в Італії тощо. Модерн сформувався в умовах бурхливого розвитку індустріального суспільства.

Архітектура модерну вирізнялася відмовою від прямих ліній і кутів на користь більш «природніх» ліній, використанням нових технологій (метал, скло). Вона характеризувалася прагненням до створення одночасно і естетично красивих, і функціональних будівель. Велика увага приділялася не тільки зовнішньому вигляду будівель, але й інтер’єру. Всі конструктивні елементи — сходи, двері, стовпи, балкони — художньо оброблялися. Архітектори зверталися до примхливого декоративізму та символів в орнаментиці декорацій, у розписах, скульптурі інтер’єрів і фасадів.

Для допитливих

Одним із перших архітекторів, котрі працювали в стилі модерн, був бельгієць В. Орта, що побудував чотири будівлі в Брюселі (три з них нині готелі), які включені до Списку світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО: будинок професора Е. Тасселя, який вважається першою у світі спорудою у стилі модерн; будинок ван Етвельде; будинок Сольвей і свій власний, де нині розміщена експозиція Музею В. Орта. У своїх проектах архітектор активно використовував нові матеріали — метал, скло тощо. Залізним несучим конструкціям він надавав незвичайних форм, що нагадували фантастичні рослини.

Художній стиль модерн (ар нуво) вперше з’явився 1880 року в Бельгії та Франції і поступово згас із початком Першої світової війни. Твори цього стилю можна було побачити всюди — на громадських будівлях та рекламі, всередині приватних будинків і за межами міста.

Його сучасний варіант представлений стилем хай-тек. «Ар нуво» перекладається з французької як «нове мистецтво» та означає декоративно- орнаментальний стиль. Цей стиль ставив на перший план цілісність і органічність всього житлового простору. Девіз стилю ар нуво: «Жоден будинок не повинен бути схожий на жоден інший!»

Ця красива будівля — звичайний житловий будинок, який знаходиться в Парижі. Він побудований у 1901 році архітектором Ж. Лавіроттом і е свого роду шедевром у стилі «ар нуво».

Сецесіон — «стиль практичної корисності*, стилістична течія в мистецтві Австрії (кінець XIX — початок XX ст.). Назва виникла від того, що в той період мистецтво Відня втілювало у кращій формі найбільш передові художні ідеї Південно-Східної Європи. Стиль був розроблений О. Вагнером і його учнями та поєднав прості геометричні форми з мінімумом декору.

Для допитливих

Зведення храму сецесіону за проектом Й. Ольбріха було завершено в 1898 році. Спочатку будівля задумувалася як павільйон модерну для будівельної виставки у Відні, але пізніше стала однією з найбільш важливих споруд для австрійського модерну — сецесіону.

Кошти на будівництво храму сецесіону збирали самі художники. Будівля виявилася справжньою культовою спорудою — біла, велична, із золотим куполом, яка вдало гармоніювала із золотим куполом сусідньої церкви Святого Карла. Храм сецесіону можна розглядати як унікальний приклад архітектурного маніфесту модерністів.

«Гуцульська сецесія» — архітектурний стиль, характерний для деяких споруд, зведених у Львові наприкінці XIX — початку XX ст.

«Гуцульська сецесія» — спроба пошуку польського і українського стилів в архітектурі, що відбувалася в рамках національно-романтичного осмислення Віденського сецесіону. Непрофесійне мистецтво горян Карпат стало головним джерелом створення нового національного стилю.

У найбільш яскравій формі ідеї «гуцульської сецесії» проявилися в роботах архітектурної фірми І. Левинського, в якій працювали Т. Обмінський, О. Лушпинський, Л. Левинський та інші. Для стилю характерні експресивні об’єми, виразна пластична конфігурація дверних отворів, вікон, навісів, складні обриси дахів з великими схилами, які іноді прикрашалися вежею, схожою на дзвіницю гуцульської церкви. В оздобленні будинків металом і керамікою простежується колористична гама народного мистецтва.

Ліберті — одна з назв стилю модерн у Західній Європі кінця XIX — початку XX ст.

Для допитливих

Англійський комерсант А. Ліберті, представник торгових фірм на Сході, у 1875 році відкрив у Лондоні магазин, де торгували предметами мистецтва Китаю та Японії. Твори східного мистецтва — порцеляна, лаки, тканини, японські гравюри — привертали увагу естетів. Пізніше в магазині «Ліберті» почали продавати вироби молодих англійських художників, близькі східному мистецтву. Фірма «Ліберті» мала настільки значний вплив, що в Англії деякий час твори

Югендстиль — прийняте в німецькому мистецтвознавстві та художній критиці найменування стилю модерн, що зазвичай використовується для позначення німецького та австрійського мистецтва. Воно походить від назви мюнхенського журналу Juged, заснованого в 1896 році.

Столицею цього стилю вважається Рига, яка визнана ЮНЕСКО перлиною європейського югендстилю. По всьому центру латвійської столиці можна зустріти справжні шедеври цього стилю. Ризька Дума створила спеціальний центр югендстилю, який займається збереженням і популяризацією цієї унікальної спадщини. Однією з причин, через яку ризький модерн вилився у те, що нині називається югендстилем, була заборона на типову забудову в кінці XIX — початку XX ст. Це дозволило архітекторам реалізувати свої найсміливіші фантазії та плани.

Для допитливих

Король заліза, король архітектури, король модерну, архітектор А. Гауді створив архітектурне обличчя одного з найкрасивіших міст світу — Барселони. Митець спроектував парк Гуель, в якому спробував втілити ідеї, які існують у природі, але ніколи не реалізовувалися в архітектурі. Здається, що будівлі виросли з землі. Всі разом вони створюють дуже органічне єдине ціле, незважаючи на різномаїття форм і розмірів.

До шедеврів сучасної архітектури зараховують будинок Батльо — плід фантазії архітектора. У ньому відображено сюжет вбивства Св. Георгієм дракона. Перші два поверхи нагадують кістки і скелет дракона, фактура стіни — його шкіру, а покрівля — його хребет. На покрівлі встановлені невелика башта і кілька груп димових труб різноманітних складних форм, облицьовані керамікою.

Не менш популярною спорудою митця € будинок Міла — один з найвідоміших архітектурних творів модерну, що отримав назву «Ла Педрера» (каменоломня), обумовлену дивовижністю цієї споруди.

Це розташований на кутовій ділянці шестиповерховий дохідний будинок з двома внутрішніми дворами і шістьма світловими колодязями. Будівля, як і квартири, має складний криволінійний план, що контрастує з хвилястою поверхнею фасаду.

Спокутний храм Св. Сімейства — це загальновизнаний таємничий символ Барселони. Його величні вежі справляють дійсно незабутнє враження, а сама будівля сповнена таємниць і закодованих послань А. Гауді. Храм розрахований на хор із 1500 співаків, дитячий хор із 700 осіб і 5 органів. Він повинен був перетворитися на центр католицької релігії.

За задумом А. Гауді, храм Святого Сімейства мав стати будинком-символом, грандіозною алегорією Різдва Христового.

Храм представлено трьома фасадами: східний був присвячений Різдву; західний — Страстям Христовим, південний, найзначніший, мав стати фасадом Воскресіння. Будівництво храму триває і сьогодні.

Остаточно його планують закінчити до 2030 року.